вівторок, 18 червня 2013 р.

Остроградський Михайло Васильович

Остроградський Михайло Васильович

(12(24).09.1801, с. Пашенівка Полтавської обл. — 20.12.1861(1.01.1862), Полтава)

Михайло Остроградський
Видатний український математик, академік Петербурзької Академії наук, дійсний член ряду інших академій.
Походив з родини збіднілих дворян, які мали глибоке козацьке коріння. Уже в ранньому дитинстві відзначався винятковою спостережливістю і захоплювався всілякими вимірюваннями — його цікавила глибина кожного колодязя, розміри кожної ями. Коли Михайлові виповнилося 8 років, батько віддав його до Полтавської гімназії. Але хлопчик жвавої та веселої вдачі, звиклий до роздольного життя у рідному селі, особливою старанністю не відзначався. Незважаючи на очевидні здібності, науками він не захопився і мріяв лише про те, щоб стати військовим. До речі, для цього він мав усе необхідне — богатирську зовнішність, міцне здоров'я, вміння оперативно оцінювати ситуацію. Однак після певних вагань батько все-таки везе сина до Харкова для підготовки і вступу до університету. І в 1816 р. юнак стає студентом.
Спочатку юний Остроградський вчився неохоче. Він не одразу відчув своє справжнє покликання. На його щастя, викладач математики А. Ф. Павловський, педагог з широкою ерудицією, захоплений своєю професією, помітив надзвичайні здібності юнака і зумів пробудити у ньому свідомий інтерес до науки. Поступово Остроградський починає вчитися з величезним захопленням і невдовзі вже дивує свого вчителя успіхами. Цьому значною мірою сприяло також його знайомство та зближення з ректором університету професором Т. Ф. Осиповським. З допомогою своїх старших наставників Михайло із справжньою пристрасністю починає осягати суть великих наукових ідей епохи.
Блискуче закінчивши у 1818 р. університет, Остроградський рік живе у батька. Та згодом, остаточно вирішивши присвятити себе математиці, знову повертається до Харкова для вдосконалення своїх знань у прикладній математиці та одержання ступеня кандидата. В цей час у країні посилюються переслідування прогресивних діячів, зокрема науковців. Активізується реакційне чиновництво і в Харківському університеті. Тому наміри Остроградського наштовхуються тут на опір. Йому закидають нехтування лекціями з філософії та богослов'я. І хоча в 1820 р. він добре склав усі необхідні екзамени і був відзначений серед найкращих, видачу йому кандидатського диплома затягували, пропонуючи складати все нові й нові іспити. Обурений таким ставленням до себе, юнак повертає до ректорату одержаний раніше атестат і просить викреслити назавжди його ім'я зі списків студентів.
Сталося це у 1822 р. Ця прикра історія анітрохи не пригасила в ньому любов до науки. Остроградський приймає сміливе рішення — їхати до Парижа, який був у той час центром наукових досліджень з тих проблем, що найбільше цікавили молодого математика. І жодні перешкоди: вагання батьків, осуд рідних, певні матеріальні труднощі, навіть пограбування в дорозі (через яке довелося повертатися додому і знову вирушати в путь)— вже не змогли зупинити рішучого юнака.
 

"Читайте, читайте, читайте Ейлера. Він усім нам учитель!"

Любі друзі! Усі ви знаєте про царицю наук – математику. На уроках ви не тільки вивчаєте формули, теореми, вчитеся розв’язувати вправи та задачі, а й ознайомлюєтеся з історією розвитку математики, біографіями людей, які своє життя присвятили цій чудовій науці. У математиці є «зірки» різної величини. Вам добре відомі імена Архімеда, Піфагора, Евкліда, Фалеса, Декарта, Ньютона, Лейбніца, наших видатних українців Михайла Остроградського та Михайла Кравчука. Сьогодні наша розповідь про зірку світової величини – Леонарда Ейлера, одного з найбільших математиків усіх часів і народів, наукові праці якого присвячено математиці та механіці, фізиці та астрономії. Учні вивчають теорію логарифмів і тригонометричні функції, а студенти – аналітичну геометрію, диференціальне та інтегральне числення, механіку за посібниками, що базуються на трактатах відомого вченого Л. Ейлера. «Читайте, читайте, читайте Ейлера: це наш спільний учитель», - говорить своїм учням П’єр Сімон Лаплас, молодий сучасник Ейлера й один із найвидатніших математиків Франції. Ейлер, на думку П’єра Лапласа, був батьком сучасного математичного аналізу, заклав фундамент деяких нових математичних наук. Наукова діяльність Ейлера мала надзвичайний вплив на розвиток математичних наук ХVІІІ ст. І нині, майже через три століття, його величезна наукова спадщина вивчена ще далеко не повністю. 15 квітня 2013 року виповнюється 306 років з дня народження Леонарда Ейлера. 5 квітня 1707 р. в Швейцарії в сім'ї сільського пастора Пауля Ейлера народився син Леонард. Бать­ко Леонарда за молодих літ вивчав математику під керівництвом відо­мого професора Якоба Бернуллі. Інтерес до математичних знань не залишав пастора протягом усього життя. Не дивно, що, навчаючи си­на грамоти, батько збудив у нього інтерес до математики. У 13 років Ейлер став студентом факультету мистецтв Базельського університету Швейцарії. У 17 років Л.Ейлер здобув учений ступінь магістра. Свою першу наукову працю Л.Ейлер написав у 1726 р., в цей час йому було 19 років. В цьому ж році Ейлера було призначено працювати в Петербурзькій Академії наук. У 25 річному віці він одружився і мав 13 дітей, з яких 8, на жаль, померли в ранньому віці, та 26 онуків. Леонард повністю віддавався науковій роботі. Внаслідок надзвичайно напруженої праці вчений захворів на нервову гарячку. Під час хвороби в нього витекло праве око, але він продовжував досліджувати і писати. У 1738 р. Ейлер одержав премію Паризької академії наук за працю про природу вогню і теплоти, а в 1739 р. опублікував трактат з музики, в якому виклав теоретичні основи будови музичних інструментів. В 1741р. Ейлер зайняв посаду директора математичного відділу Берлінської академії. Тут він щороку публіку­вав від трьох до дев'яти праць. 

За 25 років перебування в Бер­лінській академії наук Ейлер на­писав багато важливих праць. Так, у 1744 р. було опубліковано його тритомну «Теорію руху планет і комет, яка містить у собі легкий метод, що дає можливість за допо­могою кількох спостережень визна­чити орбіти як планет, так і комет». Того самого року вчений одержав премію Паризької академії наук за працю з теорії магнетизму. За своє життя Леонард написав понад 850 праць. Визначний вплив на стиль і напрям робіт Л.Ейлера мали видатні українські математики Михайло Остроградський, Віктор Буняковський та Михайло Кравчук. Вчений вільно володів німецькою, російською, латинською, грецькою, французькою мовами. Невдовзі після приїзду до Петер­бурга Ейлер остаточно осліп і міг тільки диктувати свої твори, вико­нуючи основні обчислення усно. Та працездатність ученого, якому на той час було близько 60 років, не тільки не зменшилась, а ще більше зросла. У період напруженої роботи в Пе­тербурзькій Академії наук з Ейлером знову трапилося нещастя: у 1771 р. пожежа знищила його бу­динок. Удалося врятувати лише де­що з майна і значну частину руко­писів. До останніх днів Ейлер не зали­шав наукової роботи. Помер він 18 вересня 1783 року. Поховано Ейлера в Петербурзі на Смоленському кладовищі. У 1837 р. з нагоди 130-річчя з дня народження видатного вченого, на його моги­лі було споруджено пам'ятник, на полірованій плиті якого вибито ла­тинською мовою напис: «Леонарду Ейлеру Петербурзька Академія». Про життя і діяльність генія математики Леонарда Ейлера викладачі математики Ладижинського коледжу Євдокія Сергієнко та Тетяна Саволюк підготували матеріал разом з студентами першого та другого курсу, які провели виховні години в навчальних групах, які вивчають математику та вищу математику. За змістовно, цікаво проведену виховну годину доповідачам:

четвер, 13 червня 2013 р.

Факти із життя математиків

Архімед за допомогою математичних розрахунків сконструював силу-силенну всіляких механізмів, які настільки допомагали у війні проти римлян при облозі Сиракуз, що Марцелло вимушений був сказати: «Треба припинити війну проти геометра». Пізніше тільки зрада допомогла римлянам увійти до Сиракуз. Для багатьох вчених математика була сенсом життя.

Математичне чаклунство

Багато хто вважає математику нудною і важкою наукою: складні задачки, рівняння, формули… Голова обертом. Проте світ чисел і прикладів набагато цікавіший, ніж здається на перший погляд. Хочеш відчути себе фокусником і викликати захоплення та здивування у друзів? Тоді вперед! Пустунчик покаже Тобі, як математика творить дива.